Служби Великого тижня відбуваються вранці – це щоденні утрені. Але для того, щоб люди мали можливість їх відвідувати, відповідні піснеспіви співаються ввечері попереднього дня: ввечері Вербної неділі співається утреня Великого понеділка, ввечері Великого понеділка – утреня Великого вівторка і т.д. Вранці одного дня відправляються часи і вечірня наступного дня.

Вербна неділя

Після воскресіння Лазаря Христос знову пішов до річки Йордан, щоб Його не взяли первосвященики, що задумували  Його вбивство.

За шість днів до юдейської Пасхи Христос повернувся до Віфанії, де на трапезі в будинку сім’ї Лазаря, його сестра Марія помазала ноги Ісуса миром. На наступний день, у Вербну неділю, Він, сидячи верхи на віслюку, увійшов в Єрусалим.

Народ застелив землю пальмовими гілками (так зустрічають тріумфаторів), оскільки люди вважали Його земним Царем, який звільнить їх від римської влади. Зустрічаючи Його, всі кричали: «Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів». Під час цієї зустрічі Сіон здригнувся від радості. Сьогодні ж радіє і святкує новий Сіон, новий Ізраїль – всі ми, оскільки гряде Господь, переможець смерті, що передвіщає Своє і наше майбутнє Воскресіння.

В цей день в грецьких храмах віруючим лунають гілки пальми, лавра або їли. А в Україні – вербові гілочки.

М’які гілки фінікових пальм символізували перемогу Христа над дияволом і смертю. «Осанна» означає «прошу, спаси мене». Віслюк, на якому сидів Ісус, згідно з законом Мойсея, вважається твариною нечистою і дикою, є символом колишньої нечистоти і дикості народів, які відтепер будуть підкорятися Євангельського закону.

Великий понеділок (вечір вербної неділі)

У цей день ми згадуємо дві важливі події. Перша –  це пам’ять праведного Йосифа (сина Якова, правнука Авраама), що є прообразом Христа. Як і Христос, Йосип пізнав заздрість близьких, був проданий, кинутий в могильну яму, замучений і прославлений (Йосип – як сановник фараона, Христос – як воскреслий Господь), нагодував народ (Йосип – пшеницею, Христос – Хлібом життя, Пресвятим Своїм Тілом).

Другий символ цього дня – безплідна смоківниця, проклята Богом, не тільки як знак кінця безплідною юдейської синагоги, а й як вказівка всім тим, хто не може принести духовні плоди.

Співи цього дня закликають нас до боротьби за чесноти. Перший тропар, який співає в цей день, «Ось Жених гряде опівночі», натхненний притчею про десять дів, повторюється і в два наступні дні. Служби Великого понеділка, вівторка та середи називаються «послідовністю Нареченого».

Великий вівторок (Вечір Великого понеділка)

У день Великого вівторка ми згадуємо притчу про десять дів, яка закликає і нас зустріти Христа з лампадами наших чеснот (особливо милості). Друга подія цього дня – спогад притчі про таланти, яка вчить нас збільшенню наших дарів.

Про все вище перелічене Церква нагадує нам за допомогою співу цього дня, підкреслюючи, що Христос прийде раптово, як в годину нашої смерті, так і в день Свого Другого Пришестя. Він попросить нас представити свої духовні досягнення, нехай і невеликі. Як ми пам’ятаємо, в притчі про таланти господар звинуватив третього раба в тому, що той не примножив даний йому єдиний талант, незважаючи на те, що, як пишуть святі отці, він зберігав закон Мойсея.

Крім того, ми ніколи не повинні забувати і про приклад п’яти нерозумних дів, які не удостоїлися раю, незважаючи на свою «побожність». Це означає, що просте виконання обрядів, позбавлене глибокого живого переживання своєї віри, або ж «включення» релігійності лише в певні години життя не зможе здобути милість і благодать Божу.

Велика середа (Вечір Великого вівторка)

Сьогодні ми згадуємо про три події:

1. Помазання ніг (в Євангелії від Матвія глави) Господа блудницею миром за триста динаріїв (тодішній денний заробіток становив один динарій).

2. Скликання юдейського синедріону для засудження Христа.

3. Прихід Іуди до первосвящеників і договір про зраду (в зв’язку з цим в апостольські часи по середах був встановлений пост).

В кінці служби співається відомий тропар Касії, благочестивої й освіченої візантійської жінки-гимнографа, яку деякі автори з багатою фантазією називають блудницею. Касія не була блудницею, на відміну від героїні її твору – жінки, що помазала ноги Господа миром.

Увечері Великої Середи (до «послідовності Нареченого») в храмах здійснюється Таїнство миропомазання.

Великий четвер (Вечір Великої середи)

У Великий четвер згадуються такі події:

1. Омовіння Господом ніг апостолів.

2. Таємна вечеря.

3. Чудова молитва Господа Свого Отця.

4. Зрада Господа Його учнем Іудою.

Цього вечора відбулася Таємна Вечеря, яку Юда залишив, щоб зрадити Христа, поки Він омивав ноги Своїх учнів. Після цього вони відправляються в долину Кедрон, куди після архієрейської молитви прийшов Юда зі своїми супутниками і, поцілувавши Ісуса, зраджує Його. Потім Ісуса приводять до первосвящеників Анни й Кайяфи. Учні розбіглися, крім Іоана і Петра, який тричі відрікається від Ісуса. На синедріоні Ісус визнає, що Він Христос, за що піддається всілякому осміянню і отримує смертний вирок.

У Великий четвер здійснюється Божественна літургія в знак спогади про першу літургії, дарованої нам Господом ввечері цього дня в єрусалимському світлиці. Відправляється літургія Василя Великого, яка об’єднується з вечірньою та відбувається вранці Великого четверга замість вечора, оскільки ввечері буде відслужена утреня Великої п’ятниці.

Велика п’ятниця (Вечір Великого четверга)

Сьогодні ми згадуємо Страсті Господні: плювки, побиття, знущання і, нарешті, Розп’яття і страшну смерть. А також розбійника, який на хресті сповідує, що Христос – Цар Небесний, і просить Христа пом’янути його у Царстві Своїм.

Це день крайнього смирення і найбільшої жертви, коли зв’язаний Христос всю ніч з четверга на п’ятницю піддається допитам, як злочинець, і, врешті-решт, визнається винним і в шосту годину (близько дванадцятої години по полудні) розпинається разом з двома розбійниками. У дев’яту годину (о третій годині по полудні), сказавши: «Звершилося», «Агнець Божий, що взяв на себе гріхи світу», віддав дух свій. Далі йде зняття з Хреста і поховання до заходу сонця «у гробі новому».

Сьогодні читаються дванадцять уривків з чотирьох Євангелій, пов’язаних зі Страстями Господніми (так звані дванадцять Євангелій). Між читанням п’ятого і шостого уривків відбувається літанія і розіп’ятий поміщається в центр храму для поклоніння.

Вранці в п’ятницю читаються Великі (Царські) часи: перший, третій, шостий і дев’ятий. Вони називаються Великими (Царськими) не через свою тривалість, але в зв’язку з тим, що мають відношення до важливих подій. Відразу після годин відправляється Велика вечірня, на якій читається Євангеліє. У цей час відбувається Зняття з Хреста. Через деякий час в Кувуклії поміщається тканина, на якій вишито зображення померлого Господа. Ця тканина називається плащаницею.

Всі ці читання, співу та інші дійства не є звичайним спогадом або театралізованою виставою. Ні, це щось більше. Вони – живе втілення подій Страсного тижня, перенесення минулого в сьогодення, а сьогодення – в минуле. Це таїнство оживляє все згадувані події для кожного з нас, змушуючи пережити їх як особистий досвід.

Сьогодні на Божественній літургії священики приносять Жертву, оскільки вона вже принесена Великим Архієреєм на Хресті в момент Його Розп’яття. Церква оживляє цю жертву Господа, немов заново проживаючи день Страсної п’ятниці на Божественній літургії.

Велика субота (Вечір Великої п’ятниці)

У день Великої п’ятниці здійснюється спогад про поховання Тіла Христа, від Якого, проте, не відокремилась Його Божественна сутність, і про зішестя в пекло Його душі, також об’єднаної з Його всемогутньої Божественністю. Він браму пекла і звільнив душі тих, хто там був ув’язнений (звичайно, тих, хто вірив).

Сьогодні, в суботу, Господь відпочиває, як відпочивав Бог на сьомий день після шести днів творіння. Ця субота Закону і творіння стає паралеллю до суботи Господа: його спочину в гробниці. Тому щосуботи ми здійснюємо поминання покійних і служимо панахиду.

На третій день Його душа і тіло знову з’єдналися і Господь воскрес із мертвих. Триденне поховання пояснюється наступним чином: перший день – п’ятниця з третьої години після полудня до заходу сонця, другий день – субота цілком, третій день – від заходу сонця в суботу до опівночі неділі.

Таким чином, Душа Господа розтрощила пекло, а Тіло перемогло смерть, оскільки вони були об’єднані Його Божественністю.

На вечірній службі співаються три статті так званих Похвал – невеликих і дуже улюблених усіма тропарів невідомого автора. Ймовірно, створені вони були в XV столітті. Після славослів’я здійснюється вихід з храму і обнесення плащаниці навколо Кувуклія.

Вранці у Велику суботу служать Пасхальна вечірня разом з літургією Василя Великого. Вона проникнута великоднім настроєм, за що народ називає її «першим Воскресінням». І дійсно, це дуже красиве богослужіння світоспасенної святої Пасхи.

архімандрит Георгіос Куюмтзоглу.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»