Чесний Хрест – це найсвятіше Знамення і Символ нашої віри. Всі Святі Таїнства відбуваються закликанням Святого Духа та печаткою Хреста: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія.

Все священицькі благословення мають хрест.

Святі Храми, священне начиння та облачення освячуються Святим Хрестом.

Немислимо щоб служіння літургії або збори віруючих було б без печатки Чесного Хреста. Хрест також є самим вірним супутником кожного православного християнина з моменту нашого народження і до нашої смерті. І труна християнина благословляється також хрестом.

Ми часто хрестимося, ми носимо хрест на грудях, зображуємо його в наших будинках, в наших машинах, на наших робочих місцях, і як співає Церква: «Хрест хранитель всього Всесвіту, Хрест краса Церкви, Хрест царів, держава, Хрест вірних твердження, хрест ангелів слава і демонів поразка».

Хрест – навіть не тільки найсвятіший і улюблений, але і незамінний християнський символ. Без нього не мислиться наша церква розп’ятого Христа. Ось чому єретики або не виявляють благочестивого благоговіння до Святого Хреста, як протестанти або євангелісти, або повністю заперечують його та ображають, як Свідки Єгови.

У Геронтіконі (Патерику) розповідається: «Іоан Вострінос, свята людина, що володіє силою проти нечистих духів, запитав демонів, які жили серед дочок і через які вони одержимі люттю та жахливо страждали, і сказав їм: «Чого ви боїтеся у Християн?» І вони відповіли: «У вас дійсно є три великих речі: те, що ви носите на шиї, що ви освячуєте в церкви, і то, що ви приймаєте на літургії». Він знову запитав: «Чого з цих трьох ви найбільше боїтеся?» і вони відповіли: «Якби ви зберігали добре те, чого ви причащаєтеся, то ніхто з нас не зміг би нашкодити християнину». Так що демони найбільше бояться Хреста, Хрещення і Святого Причастя».

Сила Святого Хреста

Благодать і сила Святого Хреста обумовлені не його формою, тобто хрестом, а тим фактом, що це Хрест Христовий, знаряддя, за допомогою якого Христос спас світ. Це жертовник, на якому Він приніс Себе в жертву за весь світ, як жрець і жертва. Все приниження, бідність, виснаження, страждання, біль, смерть, які Він переніс заради нас, досягають своєї кульмінації на Хресті. На Хресті Він зазнав найглибшу біль і найбільше приниження заради нас. Він став за нас прокляттям нас, щоб звільнити від прокляття гріха і закону. Вся справа Христа, все Його людинолюбство зведені в Його Хресті. Коли хтось, як каже святий Григорій Палама, з іронією запитав одного з наших благочестивих отців, чи вірить він в Розп’ятого, він відповів: так, я вірю в Того, хто розіп’яв гріх.

На Хресті Боголюдина Христос вилікував трагедію людської свободи, викликану непослухом прабатьків, «ставши слухняним аж до самої смерті і смерті хресної» (Фил. 6:8) і скерував нашу свободу її творцеві, Триєдиному Бога. На Хресті Він переміг нашу смерть – «смертю смерть подолав» – зробивши нашу смерть Своєю власною, і Своїм Воскресінням Він дав нам життя і нетління.

Через Хрест він примирив нас з Богом Отцем і дав нам прощення наших гріхів.

На Хресті він найпереконливішим чином довів, що любить нас безмежною любов’ю, навіть коли ми розпинаємо Його.

Через Хрест він поєднав нас і з’єднав в одне тіло, перш розсіяних дітей Божих, Він зруйнував непроникні стіни, що розділяли нас, і «створив в Собі нову людину» (Ефес. 6:15). На Хресті він очистив і освятив небо, повітря і землю, тому що він був розп’ятий під небом, вознісся на небо і Його свята кров капала на землю.

На Хресті Він приніс кафоличну, тобто загальну, жертву за всю землю і очищення, загальне для всієї людської природи, тому Він постраждав за межами міста і поза храмом Соломона, як богословів святий Іоан Златоуст.

На Хресті Він явив Себе як єдиний благодійник і Спаситель, Визволитель та Подавеця життя всесвіту і, нарешті, поклав край роботі диявола, його методам і хитрості, його помилкам, влади і влади над людьми. Ось чому він «гарчить і тріпоче, не стерпівши дивитися на силу його», в той час як ми з Церквою співаємо: «Розіп’явся єси мене ради, щоб дати мені відпущення; проколотий Ти був у ребра, щоб краплю життя виточити мені; цвяхами прибитий був, щоб я, глибиною страждань Твоїх переконаний, до величі могутності Твоєї взивав: Життєдавче Христе, слава Хресту Твоєму, Спасе, і Страстям Твоїм»(Великий четвер).

Смерть Господа на Хресті життєдайна і спасительна, вона приносить життя і спокутування

Тому що вона добровільна

Господь іде на смерть не як злочинець, але як цар, що приносить жертви для Своїх підданих, як Він каже: «маю христитися хрещенням і як Я мучуся, поки це не відбутися!» (Лк. 2:50). Ось чому візантійці пишуть на Хресті: «Цар слави» і зображують Господа, не пригніченого болем (з тілом, що звисає з рук в досконалої слабкості), але Господа і його біль (горизонтальні руки на Хресті).

Тому що це справжня смерть.

Господь безпристрасний по божеству постраждав за нас по плоті. Його божественна природа дозволила його людській природі пройти через смертельні муки і страждання на Хресті. Він повинен був повністю пережити нашу смерть, а не феноменально, і за хвилину. У момент знаходження в Гетсиманському саду людська природа відчувала страх, але людська природа і воля підкорилися божественної природі і волі, постраждали і померли заради життя світу та спасіння.

Тому що страждає безгрішний.

Він зазнав страждання помер за грішників. Основна істина полягає в тому, що Господь був безгрішний, бо Його людська природа була з моменту зачаття з’єднана з божественною природою завдяки з’єднанню двох природ в особистості Бога Слова.

Хрест Христовий був і залишається «спокусою для іудеїв, а для еллінів безумство, а для самих покликаних … Божу силу і Божу премудрість» (див. 1 Кор 1:23). Це найбільший парадокс історії: життя через смерть. Через прокляття – благословення. Через безчестя – слава. Через приниження – піднесення. Як говорить святий Григорій Палама: «Така ж мудрість .і сила Божа, через неміч їй дарується перемога, через смирення нею ви підносилися, через бідність ви нею багатієте».

Не випадково Господь не хотів залишатися в славі Преображення, щоб уникнути Хреста, але сходячи з Фавору, Він готує Своїх учнів до «того що мусить трапитися» (Мк 10:32).

Коли Петро порадив йому уникати смерті на хресті, Господь суворо дорікнув його «відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт. 16:23).

Знову простуючи до добровільних страждань, Він сказав: «Нині прославився Син чоловічки» (Ін. 13:31). В іншому місці Євангелія Хрест характеризується як слава Христа (Ів. 12:23). Як говорить св. Златоуст: «Раніше Хрест був справою ганьби і пекла, але тепер він став причиною слави та честі. А що Хрест є славою, послухай Христа, говорить: І нині прославив Мене Ти, Отче, Своєю Славою, яку Ти мав у Собі раніше світу. Розуміючи під славою Хрест.

архімандрит Георгій, протоігумен монастиря прп. Григорія, Свята Гора Афон

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»