Коли Іоан Хреститель почав проповідувати у пустелі, а потім в околицях річки Йордан, пришестя у світ Сина Божого, Іоан і Андрій, брат Петра, які також були рибалками, негайно ж покинули свої рибальські сітки, пішли за Іоаном Хрестителем і стали його учнями.

Одного разу, незабаром після Хрещення ним Сина Божого, Іоан Хреститель побачивши на березі Ісуса, що наближався до нього, і вказуючи на Нього, сказав:

- Ось Агнець Божий!

Тоді вони наблизилися до Нього, і як побачив Він їх, запитав:

- Що потрібно вам?

Андрій та Іоан сказали Йому:

- Наставник (тобто Учитель), де Ти живеш?

- Прийдіть і подивіться, – відповів їм Христос.

Вони прийшли у Його дім та перебували там до самого вечора, вперше з розчуленням слухаючи з Божественних уст заповіді блаженства.

Через два місяці Син Божий закликав до Себе Андрія і Петра, а незабаром і Якова та Іоана. Це сталося на березі Генісаретського озера. І вони зараз залишили човна та сітки, пішли за Ісусом. Вони залишають своє ремесло, згідно зверненого до них слова Христа, і рибалки, що раніше промишляли ловом риби, стали «ловцями людей».

Святий Іоан був наймолодшим з апостолів. Всією душею присвятив він себе Ісусу. Він володів поривчастим характером. Своїми гарячими ревнощами і запальністю він часто нагадував свого першого вчителя, Іоана Хрестителя.

Так, коли Ісус подорожував до Єрусалиму через Самарію, у одному з селищ Господа не прийняли. Іоан з братом просили Його дозволити їм звести вогонь з неба і спалити нечестивих людей. Але Христос суворо їм заборонив, сказавши, що не знають вони, якому духу служать, тобто духу любові і терпіння.

Іншим разом, незадовго до Його розп’яття, перед Христовими Страстями, Соломія, мати синів Зеведеєвих, рухома природною материнською гордістю за своїх синів, попросила Ісуса дозволити їм сісти по праву і ліву руку від Нього в Його Царстві.

Царством цим, усі, хто оточував Христа, вважали Царство Боже, і не стільки небесне, скільки земне. Вони вірили, що Ісус зійде на престол Давида, вигнавши римлян зі священної Юдейської землі. Але Христос, як співається в церковних гімнах, замість амвона, дозволив Іоану лежати на Його грудях.

Апостол Іоан був особливо любимим Господом. Жоден з апостолів не був такий близький Його серцю, як Іоан. Він завжди сидів поруч з Учителем і нерідко клав свою голову на груди Христа.

Коли Син Божий пішов, щоб молитися наодинці з Отцем Небесним, Він не дозволив іти за Собою нікому, крім Петра, Якова та Іоана. Вони були своєрідним трикутником, у якому Христос проживав самі урочисті моменти Свого життя, такі як Преображення на Фаворі або Гетсиманське моління. Найближчим до вершини цього трикутника був Іоан Богослов. Саме у його серці знаходили свій відгук слова і зітхання Христа.

У час, коли Ісуса схопили і всі учні розбіглися, як вівці без пастиря, тільки апостол Іоан і Петро пішли за Господом, Якого вели на суд беззаконного первосвященика Анни. Іоан перебував у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя.

Там Петро злякався та відрікся від свого Вчителя перед дівчиною. Проте, Іоан невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, співчуваючи Йому всім серцем. Іоана знали у колі первосвященика, як про це йдеться в Євангелії, він наражався на небезпеку, адже гнів цих людей він міг звернути проти себе. Але він не відступив. Коли Господа розіп’яли, з усіх учнів один Іоан не зник, але стояв до кінця разом з Богородицею біля Хреста. Господь, перш ніж віддав Свій дух, доручає Іоану турботу про найдорожчу для Нього людину – Пресвяту Богородицю.

Саме він допомагав Йосипу і Никодиму зняти віддане мученицькій смерті Тіло Христа, і знову з риданням «лежав» на пронизаних списом грудях Христа.

Але і після Воскресіння, як тільки сповістили апостолам благу звістку дружини-мироносиці, Іоан першим прибіг до порожньої гробниці, діставшись до святого місця швидше, ніж літній Петро. Він також пізнав Господа, коли Той з’явився на березі Тиверії.

У день П’ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, саме Петро та Іоан стануть великими стовпами Церкви Христової. Ніхто не мав такий авторитет, як вони.

Христос назвав братів Якова та Іоана «Воанергес» (грецьке Βοανηργες, арамійське слово), яке тлумачиться у Новому Завіті як «сини грому». І дійсно, проповідь обох братів стала дивною, як грім. Це відбивається і в Євангелії, Посланнях і Одкровенні, написаних святим Іоанном.

Апостольське передання дає нам деякі відомості про життя та діяльність Іоана. Так, Апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, підкоряючись наказу Христа, даному Ним, коли Він був на Хресті. У 69 р. н.е., після Успіння Матері Божої, апостол Іоан залишив Єрусалим і прибув до Ефесу.

Поховавши Пречисту, Іоан відправився на служіння, його більше нічого не тримало в Єрусалимі. У Ефесі, який став християнським завдяки апостолу Павлу, він перебував досить довго, всіляко підтримуючи ягнят Христа словом і оповідаючи про все, що пам’ятав від Спасителя.

Тоді імператором в Римі був нелюдський боягуз Домиціан. Почувши, що Ісус правитиме світом, уявивши собі, як колись Ірод, яким буде цей світський цар, і злякався того, що може втратити трон. Імператор наказав знайти і привести в Рим у кайданах усіх людей, близьких Христу. Так, привели до нього онуків улюбленця Божого, Іуди, яким вдалося уникнути смерті, бо вони показали імператору свої мозолясті від роботи руки, і, звичайно, Домиціан не міг уявити собі князів, що опустилися так низько … Тоді-то до нього привели і Іоана. Його привезли у Рим і після короткого судового розгляду засудили до смерті.

Спочатку його побили різками, як це було прийнято, а потім кинули в гарячу олію. Але … він не постраждав. Суддя протримав його у в’язниці деякий час, не знаючи, що робити з ним далі.

Тим часом страх імператора трохи пройшов і гнів його пом’якшав. Таким чином, смертний вирок апостолу замінили засланням на острів Патмос, де він мав працювати у шахтах.

Там Іоан перебував у середовищі самих затятих злочинців, які повинні були стати його товаришами до кінця днів. Але він зовсім не сумував з цього приводу. Хіба не Сам Христос говорив, що Він прийшов у світ не за праведниками, а за грішниками? У цих суворих умовах улюблений учень Господа не тільки не страждав, але навпаки, такий стан давав йому привід для глибоких духовних роздумів.

Там, в одну з неділь, передбачав він кінець світу, який так докладно описав у своєму святому документі – Апокаліпсисі. Кажуть, що це бачення сталося в якийсь печері, куди він пішов від світу. Це бачення видається багатьом і в наші дні. Саме Одкровення, Апокаліпсис, записав учень Іоана Прохор, слухаючи вислови, які виходять з вуст апостола, який досяг єднання з Божеством в блаженному захваті.

Після смерті Домиціана на престол зійшов імператор Нервас, який незабаром звільнив Іоанна. Так, апостол повернувся в Ефес. Там він написав своє Євангеліє. Причиною його написання стало твердження якогось Кірінфоса, який говорив, що Ісус не був Богом. Тоді-то Іоан і знищив його єресь своїм Євангелієм, в якому говорить священною мовою про Божественну сутність Христа.

Тим часом, йшли роки. Апостолові Івану було вже більше ста років. Похилих років, він уже не проповідував, тільки повторював слова: «Діти мої, любіть один одного».

Його учні, слухаючи, як він весь час повторює одну й ту ж фразу, запитали його в один прекрасний день, чому він нічого іншого не говорить, на що він відповів: «Це найбільша заповідь Господа. Її достатньо».

Ось що ще розповідають про останні роки життя апостола. Як тільки він вперше прибув у Ефес, то зібрав навколо себе учнів. Серед них був один маленький хлопчик, якого апостол Іоан дуже полюбив і з великою обережністю обробляв його душу. Маленький хлопчик був для Іоана істинним ангелом, він бачив у його особі благодатну істоту, чисту квітку раю – відображення самої Церкви.

Коли він повернувся із заслання, йому повідомили, що його духовне чадо стало на хибний шлях, ангел перетворився на жахливого грабіжника, який спустошував усе у окрузі, вбиваючи і сіючи несправедливість. Іоан несказанно засмутився, але не віддався розпачу. Він сів на мула і став шукати всюди агнця, який збився з істинного шляху, як добрий пастир з притчі. Нарешті, йому вдалося зустріти цього улюбленого їм юнака. Той, побачивши посивілого від випробувань апостола, впав до ніг Його і, гірко плачучи, негайно ж розкаявся. І пішов, як агнець, за пастирем.

Розповідають ще про один випадок з життя апостола. У старого Іонна була приручена їм куріпка, з якої він часто грав і проводив свій вільний час. Один мисливець дуже здивувався тому, що така досконала людина займається такою справою. На що апостол сказав, посміхаючись: «Твій лук теж не завжди натягнутий, інакше він зламається. І найсвятіша людина потребує розслабленні. Це нікому не шкодить».

Іоан передчував свою смерть, знав, коли настане час покинути цей світ. Він попросив вирити йому могилу, після чого поклав туди свою мантію, ліг на неї і закрив очі, віддавши свою пречисту душу Христу.

Василіос Мустакас, богослов

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Пам’ять 6/19 липня

Филимон був заможним християнином з міста Колоси, що навернений до християнської віри апостолом Павлом, але не в Колосах, які Павло до того моменту ще не відвідав, а в іншому малоазійському місті, можливо, в Ефесі, де Павло жив довгий час. Не тільки Филимон, а й його родина, син Архип і раб Онисим, були навернені Павлом до Христа. Цей факт підтверджується в 19-му вірші послання Павла до Филимона: «… що і ти самого себе мені винен». Филимон відрізнявся «любов’ю і вірою, яку мав до Господа Ісуса і до всіх святих», і яку незабаром показав, «заспокоївши серця святих» (Флм. 1:5-7).

Згідно свідченню святих отців Церкви, святого Іоана Златоуста і Феофілакта Болгарського, Филимон був людиною дивною гідною похвали, благим в помислах, милостивим помічником всіх потребуючих християн.

Приватне послання до Филимона, що складається лише з одного розділу було відправлено апостолом Павлом, який знаходився в той момент в Римі під арештом, разом з особистим листом і передано через його раба Онисія.

У своєму посланні Павло просить Филимона прийняти Онисима, «сина мого, що його породив я в кайданах своїх» (Флм. 1:10), який пішов від Филимона, оскільки «колись був непридатний для нього» (Флм. 1:11).Зараз же, коли він увірував і прийняв хрещення, він «придатний і тобі, і мені» (Флм. 1:11).

Павло висловлює по відношенню до Филимона  багато інших похвал. Крім того, Павло, згідно апостольським правилам, висвятив його на єпископа міста Колоси.

Пресвітер Василь Васілопулос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Митар Матфей і Левій – одна і таж людина. Ім’я Матфей, взяте апостолом після призову Христа, означає Теодор або Феодорит, тобто дар Божий. Це скорочення імені Маттанія, як Матфей, в свою чергу, є скороченням імені Матвій. Татіан до віршу 10:3 з Євангелія від Матфея додає «і Тадей». Ми не знаємо, коли і чому Господь дав йому це ім’я, під яким він вже був відомий в Церкві, коли створював своє Євангеліє. Два інших євангеліста, Марко і Лука, з поваги до апостола і євангеліста Матфея нічого не повідомляють про його професію, оскільки митарі були людьми, яких усі зневажали.

Сам він пише, що Господь «побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей» (Мф. 9:9). Святий Іоан Златоуст коментує це так: «Гідно подиву і мудрість євангеліста Матфея, який не тільки не приховує свого колишнього життя, а й називає себе по імені, тоді як інші приховували своє ім’я під іншим найменуванням» (Бесіди на Євангеліє від Матфея, бесіда 30). Апостол не відмовляється від свого минулого життя, визнаючи своє перетворення після призову Христа. Тут ми спостерігаємо його смиренність.

Апостол Матфей жив в Капернаумі, місті, що знаходиться під юрисдикцією Ірода. Сам він як підлеглий перебував на службі у якогось підприємця, який відкуповувався від римлян збором податків з міста або навіть з усієї області. Таким чином, він знав арамейську мову, якою розмовляли юдеї, а також грецьку.

На заклик Господа «слідуй за мною», Матфей негайно відгукнувся і без вагань залишив все. Це означає, що він знав і шанував Господа. Він належав до тих митарів, до яких колись наблизився Господь, через що фарисеї вважали Його «другом митарів» (Лк. 7:35, 15:1). По всій видимості, Матвій був багатий. Такий висновок можна зробити на тій підставі, що у нього був власний будинок. Там він відсвяткував своє покликання і відхід зі служби, давши прощальний обід, на який зібралося безліч людей. З євангельських оповідань стає очевидним, що він не був знайомий з Іоаном Предтечею і не належав до кола його учнів, як інші апостоли.

Після призову він залишається непомітним серед інших учнів, як протягом життя Христа, так і після Його Воскресіння. У Новому Завіті його ім’я ніде не згадується. Ця непомітність в черговий раз підтверджує його покору. Климент Олександрійський повідомляє нам про його жорстке аскетичне життя: «Матфей апостол їв насіння, плоди, овочі, але не вживав м’яса». Таким чином, він вживав у їжу лише фрукти і овочі, утримуючись від м’яса.

Після Воскресіння Господа Матфей, як повідомляють Климент, Євсевій та Іриней, проповідує Христа юдеям протягом восьми років. Тут він в період між 60 і 66 рр. пише своє Євангеліє арамейською мовою, яке згодом їм самим або ж іншим апостолом було перекладено на грецьку. У ньому містяться розповіді про події життя Господа і Його повчання. «Євангеліє від Матфея було написано для юдеїв», – повідомляє першим Іриней, маючи на увазі юдеїв, які стали християнами, або, як пише Оріген, «що повірили з юдаїзму».

Метою створення Євангелія апостолом Матфеєм було розповісти про те, що Христос походив «з роду Давидового». Саме тому розповідь починається з розповіді про Різдво. Іоан Златоуст говорить: “Матфей, який писав для юдеїв, не намагався показати нічого більш, як походження Ісуса від Авраама і Давида, оскільки для юдея не могло бути нічого приємнішого, як сказати йому, що Христос є нащадок Авраама і Давида» (Бесіда 1) . Тому він вибирає найважливіші події життя Господа і Його промови, розташовуючи їх таким чином, щоб вони підтверджували тезу про те, що Ісус Христос є Месія, передбачений юдеям. Роблячи вставки із старозавітних пророцтв, Матвій показує, що всі вони були виконані в особі Христа.

Свідоцтва про подальшу діяльність апостола Матвія не можуть вважатися історично достовірними. Руфін, Григорій Великий і церковний історик Сократ повідомляють, що він відправився в Ефіопію. Паулін Ноланський пише, що апостол привів до Христа язичників парфян, і, як розповідає святий Никодим Святогорець, «згодом був спалений язичниками» в Гієраполі Сирійському. Це підтверджує і дистих з синаксаря: «спасеш, Ісус, і митарів, слава Тобі», – так заволав Матфей посеред вогню.

Молитвами апостола Твого, Боже, помилуй нас. Амінь.

А. Христодулос, богослов

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

КОНДАК

Первозванного апостола Христового, святого Євангелія проповідника, Руської землі богонатхненного просвітителя Андрія преславного піснями похвалимо, стоячи на вершині пагорба, де Хрест поставила правиця його, і йому, як послідовнику в Церкві верховному, що слідом за собою вказав їй путь до Христа, з розчуленням взиваємо:

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

ІКОС 1

Ангелом благовісником Агнця Христа, що взяв гріхи світу, був ти, Андрію апостоле, і з Ним повіки перебуваєш на небесах; звідтіля і почуй спів, що приноситься тобі в храмі твоєму, на місці, де стояли ноги твої, і, як багатий благодаттю Божою, подай нам слово благе, щоб так взивати до тебе:

Радуйся, деннице, що від міста Віфсаїди нам засяяла; радуйся, рівночесний брате верховного Петра.

Радуйся, ученику великого Предтечі Христового; радуйся, бо раніше за інших апостолів покликаний ти до апостольського служіння Самим Господом.

Радуйся, бо і до інших з радістю звернувся ти: «Прийдіть, знайшли бажаного Месію»; радуйся, бо ти нас до Нього приводиш.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 2

Учителю, де живеш? — запитав ти, Андрію, Спаса душ наших, і, з Ним пробувши день один, ти полюбив на всі дні життя твого знайденого тобою Месію, і брата твого старшого привів ти до Нього. Тому і нас, як молодших братів твоїх, до Нього ж не переставай закликати, щоб і ми, слідуючи стопами твоїми, співали Богу: алилуя.

ІКОС 2

Бачачи в тобі, святий Андрію, віри і любові полум’я, Господь знову зустрів тебе на озері Генісаретському як рибалку, разом з братом твоїм, коли вкидали ви сіті в глибину, і сказав вам: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Ти ж пішов за Ним і богонатхненним словом, як сіттю, людей ловив для Христа, з ними ж і ми, уловлені тобою на спасіння, взиваємо до тебе:

Радуйся, бо від Самого Господа ти духовній ловлі навчився; радуйся, бо на тому ж озері з іншими апостолами, захоплений бурею, спасся Ти вірою в Господа, Який стишив вітер і море.

Радуйся, бо придбав ти велику віру, коли бачив чудесне насичення п’яти тисяч народу п’ятьма хлібами; радуйся, бо ти прийняв дар від Господа зціляти всяку недугу і всяку хворобу.

Радуйся, бо голос із небес почутий був еллінами, які завдяки тобі побачили Христа; радуйся, бо на горі Єлеонській було одкровення і тобі про майбутній кінець світу.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК З

Гостинністю Владики і безсмертною Трапезою на горньому місті Сіону насолодившись, як вірний друг Христів, разом з іншими апостолами побачив ти Господа і Бога твого, від Нього ж і Духа Святого прийняв ти, щоб зв’язувати і розрішати гріхи людські. І знову в тій же світлиці Сіонській велике було на тебе вилиття обіцяного Духа у вигляді вогненних язиків. Тому народи здивувалися, що їхньою мовою говорив ти про велич Божу, співаючи: алилуя.

ІКОС З

Від Господа заповідь прийнявши проповідувати Євангеліє всьому творінню, обійшов ти багато міст і країн, апостоле Андрію, закликаючи людей до пізнання істинного Бога, і хрестив їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; з ними ж і ми сподобилися благодаті хрещення. Заради цього подячно взиваємо тобі:

Радуйся, чудес Христових провіснику вірний; радуйся, святого Євангелія проповіднику гучномовний.

Радуйся, ідольського служіння руйнівнику; радуйся, істинного благочестя насаджувачу.

Радуйся, бо за словом твоїм люди водою і Духом відроджуються; радуйся, бо тобою вірні безсмертної Трапези причащаються.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 4

Сила Божа осінила тебе, апостоле Первозванний, для благовістя сили і слави Сина Божого і утвердження всіх покликаних вірити в Святу Тройцю. Тому і нас, що поклоняємось Єдиному в Трьох Іпостасях Богу, на багатому пасовищі віри Христової утверди, щоб, благодаттю Святого Духа освячені, співали Йому: алилуя.

ІКОС 4

Привівши до Христа брата свого Симона Петра, Первозванний, з ним пішов ти і на апостольське служіння твоє, спочатку в Антіохію і Синоп; там, перемігши демонів, із в’язниці супутника твого апостола Матфея звільнив ти і в’язнів, які ним були охрещені; верховному Петру, який звідтіля в західні країни пішов, ти братське цілування дав, сам же добре потрудився на Сході. Тому і ми, люди Церкви Східної, ублажаємо тебе:

Радуйся, сило Божа, що полки демонів проганяє і кайдани в’язниць руйнує; радуйся, спадкоємцю благодаті апостольської, що від кайданів тайнодійственно нас звільняєш.

Радуйся, бо Захід і Схід з братом твоїм богомудрим, ради проповіді Слова Божого, жеребом ти розділив; радуйся, бо в місті Синопі невіра юдеїв силою чудес твоїх викрилася.

Радуйся, бо там безбожниками Христа ради побитий був ти; радуйся, бо від Самого Господа, Який тобі явився, зцілення ран ти отримав.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 5

Удруге повертаючись у святе місто, щоб разом з апостолами п’ятдесятий день святкувати там, удруге знову пішов ти від святого Сіону, щоб Христа проповідувати вселенній, перший раз з Іоанном, наперсником Господнім, потім же з Симоном Кананітом і Матфеєм, який жеребом назнаменований був на апостола, і всі межі Асїї і Понту обійшов ти, словом спасіння всіх просвіщаючи, щоб Богу співали: алилуя.

ІКОС 5

Від моря Галілейського до Понту Евксинського апостольські сіті твої простягнулися, і, все навколо примор’я оголосивши благовістям своїм, направився ти, Первозванний, і в країни Скіфії, хрест Христів усюди поставляючи на знамення нашого спасіння. Заради цього і ми, як і ті народи, слухаючи благовістя твоє і згадуючи подвиги твої, взиваємо:

Радуйся, бо ти в Нікеї лютих розбійників приборкав і лютого дракона умертвив; радуйся, бо хрест Христів посеред міста цього поставив, ніби Предтечею ставши двічі зібраних там отців богоносних.

Радуйся, бо в Асії і Понті завдяки тобі світло Христове засяяло; радуйся, бо апостольський жезл твій передгір’ю Кавказу відкрив двері для світла Христового.

Радуйся, ним же морок кіммерійський просвітився; радуйся, ним же вселенна потоками води живої напоїлася.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 6

Бурею пристрастей охоплені і, як води океану, схвильовані племена людей, які не знали Бога істинного, привів ти, апостоле, до тихого пристановища Христового, і їхні серця, як старий човен, невірою схвильований, на якорі віри православної утвердив ти. Тому і ми, як чада православної віри, вдячним серцем і вдячними вустами взиваємо до Бога: алилуя

ІКОС 6

На горі Єлеонській Божественного Вчителя твого колись з іншими апостолами запитав ти, Андрію: “Скажи нам, яке є знамення пришестя Твого?” На горах же Київських, будучи органом благодаті Духа Святого, ти провістив майбутню славу міста цього; ми ж, сподобившись передреченої цієї милості, розчулено взиваємо до тебе:

Радуйся, бо з гори Сіону закон нам євангельський приніс ти; радуйся, бо по водах Борисфену як апостол Божий ти до нас прийшов.

Радуйся, бо благодать Йорданову, ради хрещення нашого, річці Дніпру ти дарував; радуйся, бо на горах Київських Хрест нашого спасіння ти поставив.

Радуйся, ним же велике вилиття благодаті Божої тут передбачив; радуйся, ним же бути тут місту великому і церков безлічі передрік.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 7

Нині, на сповнення твого пророчого голосу, храм преславний красується на місці, де не суще як суще передбачив ти за даром Духа Святого; навкруги ж нього град великий з церквами золотоверхими про істину слів твоїх свідчить, йому ж і донині ти, яко з небесної кафедри, мир благовістиш. Тому і ми, сповнення богонатхненних слів твоїх бачачи, величним голосом взиваємо до Бога: алилуя.

ІКОС 7

Від світлоносної зорі, Первозванного апостола, світло боговідання прийнявши, свята Ольга засяяла для Руської землі, яко денниця нашого спасіння, ведучи слідом за собою, як світлосяйне світило, онука свого Володимира, просвітителя всієї Руської землі. Тому і ми, звівши очі наші до тебе, Андрію богомудрий, як до першого благовісника нашого спасіння, приносимо тобі такі похвальні пісні:

Радуйся, бо денниці нашого спасіння, Ользі святій, даровано світло Божественного пізнання; радуйся, бо її благій вірі відкрилося Христове Царство.

Радуйся, бо благословенням твоїм преславне світило від цієї денниці нам дароване; радуйся, бо за твоїм апостольським передвіщенням рівноапостольний князь нам явився.

Радуйся, бо тобою царство земне святого Володимира до Небесного приєдналося; радуйся, бо Дніпро і Почайна, ріки Київські, спасительною купіллю нам стали.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 8

Проповідують преславного міста Києва і всієї Руської землі пастирі і пасомі пам’ять про діяння твої, богомудрий Андрію апостоле; в надрах печер нетлінно спочиваючи, угодники Божі, з Антонієм і Феодосієм, невмовкними вустами, мов живі, славу твою у віках і родах виголошують, бо тобою поставлений тут Хрест яко ряснолисте дерево виросло, щоб принести нам плоди благочестя і святині. Ми ж, наче райського саду твого пташенята духовні, тобою навчені співати Богу: алилуя.

ІКОС 8

Не тільки для однієї Русі був ти провісником спасіння, Первозванний апостоле Христів, але і всі слов’янські племена, як квочка пташенят своїх під крилами збирає, привів ти до Христа; бо ти, від Херсонеса дивлячись у морок північної країни, за багато віків своєю проповіддю приготував сущих там людей, щоб вони навчилися Божого Слова від премудрих учителів Кирила і Мефодія; ми ж, ніби вустами цих просвітителів наших, велемовно співаємо тобі:

Радуйся, бо слов’янські племена ти колись благословив; радуйся, бо слово їх розумне Словом Божим умудрив.

Радуйся, бо ті, що були послушними Слову Божому, стали духовними дітьми Церкви; радуйся, бо в Херсонесі, де проповідував ти, перші руські письмена Кирило святий знайшов і прийняв їх.

Радуйся, бо ними Альфу і Омегу, початок і кінець — Христа Божу премудрість ти сповістив їм; радуйся, бо всі богонатхненні Писання учителі ці мовою слов’янською нам переклали.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 9

Пустинної Скіфії ти не побоявся, в глибину північної країни направився ти у твою апостольську подорож, апостоле Первозванний, звідтіля і до старого Рима прийшов ти, який був главою світу язичницького; однак через темряву ідольську ти залишив його і на прекрасний берег Босфору прийшов, там у місті Візантії, що стало Новим Римом і матір’ю християнам, апостольський престіл ти утвердив, щоб від нього Схід і Північ уся світлом віри просвітилися, вірні ж діти Церкви Христової до Бога однодушно взивають: алилуя.

ІКОС 9

«Мати Сіон» — словами псалма взиває людина, бо людина духовна народилася в ньому, новим же Сіоном для нас став Київ, бо в ньому світло і благодать Божа явилися всім синам руським від кафедри, яку ти, Первозванний апостоле, у Візантії утвердив. Тому і ми, невечірнім Світлом осяяні, вдячно взиваємо до тебе:

Радуйся, бо з гори Сіонської ти зійшов і небесним світлом Київ багатопагорбний осяяв; радуйся, бо місту цьому духовне багатопліддя своїм благословенням ти послав.

Радуйся, бо посеред вселенної апостольський престіл ти утвердив; радуйся, бо під покров його (в Новому Римі) всі просвіщені тобою народи Ти зібрав.

Радуйся, тобою ж православ’я в душах їхніх утверджується; радуйся, ним же зі Сходу темрява Заходу відганяється.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 10

Коли настав час кончини твоєї, блаженний апостоле, у древні Патри Ахайські прийшов ти, щоб там принести себе в жертву, бо течію життя ти закінчив, подвигом добрим подвизався, всім проповідував Христа розіп’ятого, Який для юдеїв спокуса, для еллінів же безумство, а нам, покликаним і спасенним, — Христа, Божу Силу і Божу Премудрість, від Неї ж і навчилися співати Богу: алилуя.

ІКОС 10

Всюди ім’ям Господа Ісуса хворих зціляючи, мертвих воскрешаючи, бісів виганяючи, і в Патрах передсмертну свою проповідь ти чудесами утвердив, апостоле Христів, і анфипата Лезвія ти навернув до пізнання істини, коли через спротив він був уражений язвою, а тобою від ложа хвороби піднятий; люди ж усі, бачачи в тобі силу Божу, ідолів своїх знищили, потім і Господь явився тобі, як і Павлу колись у Коринфі, і повелів узяти хрест твій, назнаменувавши цим твоє в Патрах ради Нього страждання. Тому і ми, дивуючись великій благодаті в тобі, благоговійно взиваємо:

Радуйся, велика Бога всемогутнього сило; радуйся, багатоцінний чудес скарбе.

Радуйся, стародавніх Патр просвіщення і окрасо; радуйся, бо невіру Анфипата на віру ти перемінив.

Радуйся, бо там знову явився тобі Господь, на подвиг хресний закликаючи; радуйся, бо приготовлено тобі вінець правди.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 11

Нерон кесар, як колись Ірод, гоніння на всіх вірних розпочав, у Римі Павла мечем усік, Петра ж на хресті розіп’яв; подібна рука мучителя тебе спіткала в Патрах, коли замість лагідного Лезвія суддею поставили Егеата лютого, який не терпів хрещення брата свого, ні зціленням дружини своєї не пом’якшився, а у в’язницю вкинув тебе і, як верховного Петра, на хрест засудив. Ти ж, будучи ув’язненим, у в’язниці темній, наче в світлому храмі, брата анфипатового Стратокліса на єпископа Патрського поставив, Богу зі всіма вірними у в’язниці співаючи: алилуя.

ІКОС 11

На місці лобнім хрест піднесений побачивши, на якому мав бути розіп’ятим ти, апостоле, не побоявся свідчити навіть до смерті про улюбленого тобою і полюбившого тебе Христа, і, до цього знамення спасіння руки простягнувши, розчулено взивав:

Радуйся, Хресте всечесний, перед яким з радістю стою, знаючи тебе, уповання моє; радуйся, Хресте Животворчий, його ж глава до небес досягає, а підніжжя ворота пекла скрушило.

Радуйся, Хресте, якому поклоняємося, бо прийняв Владику мого, Який, наче гроно найсолодше, виточив нам спасіння; радуйся, Хресте благословенний, що розбійника спас і йому плоди сповідання дарував.

Радуйся, бо і моєї радості був ти сповненням; радуйся і ти, страстотерпцю, що на Хресті віру твою у Христа засвідчив.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 12

«Прийдіть, свідки радості моєї!»— звернувся ти, апостоле, до виконавців волі Егеата. — Творіть волю наді мною, розіпніть мене і, як агнця, принесіть у жертву Творцю, Який мене сотворив”. І це сказавши, зійшов ти на хрест, як на горню кафедру, з неї ж три дні і три ночі ти проповідував Слово Боже навколишнім людям, щоб не боялися смерті, сповідуючи Господа Ісуса. Коли ж світлом небесним осяялося лице твоє, вжахнувся мучитель і тебе з хреста зняти повелів; але ти, страстотерпче, не захотів від хресних мук позбавитися, до смерті твоєї безперестанно до Бога взиваючи: алилуя.

ІКОС 12

Прославляючи апостольські подвиги твої, Андрію Первозванний, ублажаємо святу кончину твою, бо нею живоносні страждання Сина Божого ти прославив, ми ж з розчуленим серцем взиваємо до тебе так:

Радуйся, друже Христів, що з радістю хресні страждання за Нього перетерпів; радуйся, апостоле вірний, що з хреста слова Життя Вічного людям проповідував.

Радуйся, бо під час зняття з хреста осяяло тебе світло, наче блискавка з небес; радуйся, бо тим, хто православно сповідував проповіданого тобою Христа Сина Божого, ти обіцяв благодать велику.

Радуйся, Горнього Єрусалима апостольська осново; радуйся, бо ти будеш сидіти з апостолами на одному з дванадцяти престолів, щоб судити всі коліна Ізраїльські.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

КОНДАК 13

О Первозванний апостоле Христів Андрію, споглянь на благохваління від усіх, хто шанує святу пам’ять твою; і як поставив ти хресне древо на горах міста Києва, завжди освітлюй і нас спасительним знаменням цим, щоб, Хрестом Господа Бога і Спаса нашого бережені, ми осягли в міру віку повноти Христової і сподобилися з тобою і зі всіма святими, в радості, навіки-віків співати Богу, Спасителю нашому: алилуя.

Цей кондак співаємо тричі. Після цього знову читаються ікос 1 і кондак 1.

Молитва до святого апостола Андрія Первозванного

Первозванний апостол Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Церкви послідовнику верховний, всехвальний Андрію, славимо і величаємо апостольські труди твої, з радістю згадуємо твоє благословенне до нас пришестя, ублажаємо чесні страждання твої, шануємо святу пам’ять твою і віруємо, що живий Господь і жива душа твоя і з Ним повіки перебуваєш на небесах, звідки і любиш нас тією ж любов’ю, якою ти полюбив нас, коли Духом Святим передбачив наше до Христа навернення, і не тільки любиш, але і молишся за нас Богу, бачачи у світлі Його всі наші біди. Так віруємо і так цю нашу віру сповідуємо у храмі, що в ім’я твоє, святий Андрію, славно збудований; віруючи ж, просимо і благаємо Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами, які Він завжди слухає і приймає, подасть нам усе потрібне для спасіння нас грішних; щоб як ти зразу за голосом Господа, залишивши сіті свої, впевнено пішов за Ним, так і кожний із нас нехай не шукає своєї користі, але про те, що на благо ближнього, і про небесне покликання нехай помишляє. Маючи ж тебе заступником і молитвеником за нас, уповаємо, що молитва твоя много може перед Господом і Спасителем нашим Ісусом Христом, Йому ж подобає всяка слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки-віків. Амінь.

Кондак 1

Вибрані проповідники Агнця Непорочного, за нас закланого, Христа Бога, преславні апостоли Петре і Павле! Ви ж Боговидінням кінці світу осяяли і рясно струменями благодаті напоїли, і нині з любов’ю гляньте на шануючих старанно пам’ять вашу. Наповніть нас духом премудрості, серця наші вірою утвердіть, бо безперестанно вдячно вам співаючи, з умилінням викликуємо: Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Ікос 1

Ангелами благовісниками явилися на землі, апостоли Петре і Павле, блаженні, бо від Самого Винуватця спасіння нашого на діяльність вашу покликані були, широчінь усієї землі обійшли, юдеям і еллінам Христа розіп’ятого, Божу Силу і Божу Премудрість проповідувавши. Тому і ми, світлом навчань ваших осяяні, серцем і устами викликуємо до вас так:

Радуйтеся, зірки світлосяйні, що зі сходу засяяли і всім людям шлях до Христа показали;

Радуйтеся, Церкви Христової утвердження і стовпи непорушні.

Радуйтеся, бо владу в’язати і розрішати гріхи наші від Христа отримали;

Радуйтеся, бо у святих писаннях ваших до віри і сподівання на Бога всіх нас закликаєте.

Радуйтеся, бо життям вашим приклади навернення грішникам розкрили;

Радуйтеся, бо висоту любові істинної словом і ділом нам показали.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 2

Бачачи тебе, апостоле Петре, на морі Галілейському разом з Андрієм, братом твоїм, що закидали сіті, Господь каже вам: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І одразу, залишивши сіті, за Ним пішли. Тому, окрасо Церкви вселенської, допоможи і нам заступництвом твоїм невпинно виконувати заповіді Божі, і тікати від гріха, щоб, нерозумні як діти, досягли всі віку досконалого, співаючи Богові: Алилуя.

Ікос 2

Розум Божественний освітив тебе, Павле, обраний сосуде Божий, коли, піклуючись про святі передання, прямував єси в Дамаск гонити Церкву Христову. Тоді несподівано сяйво Слави Господньої осяяло тебе і голос був з Неба: Савле, Савле, навіщо Мене гониш? Твій же зір тілесний затьмарився, але духом побачив ти Силу і Славу Христа розіп’ятого, що пітьму осяює і любов’ю Церкву Свою створює і, через те, перейнявся єси духом, покаяння та слухняність маючи і казав: «Господи, що створю?». Потім, прийнявши жереб апостольства від руки Господньої та хрещення водою і Духом від Ананії блаженнійшого, явився ти предивно, сосудом благодаті обраним і свідком невгамовним Спасителя нашого, від Нього ж і ми, просвітлені, співати тобі будемо таке:

Радуйся, світлосте церковна, на шляху просвіти язичників, від Світла Невимовного пречудно запалена;

Радуйся, бо знамення Сили Божої в житті твоєму чудно виявляв і тим вуста непокірним на віки затуляв.

Радуйся, сосуде обраний, що меншим між апостолів і першим між грішників себе смиренно назвав;

Радуйся, що як Херувим невидимий, аж до третього Неба вірою і любов’ю вознесений.

Радуйся, що як Серафим полум’яний, стремлінням до Бога безперестанно захоплений і сповнений;

Радуйтеся, Павле і Петре, благовістя тру́би голосні, що основи старого світу, як Єрихон другий зруйнували.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 3

Сила Вишнього, у немощах пізнавана, вилила на тебе, Павле, адаманте віри, благодать на благодать, тому, що правдиво визнав: Усе можу зміцнений Ісусом. І воістину проповідав Євангеліє явленням Духа і сили, творячи велике і невимовне, славне ж і жахливе, що невідаючі Бога Боговіданню навчалися, серця запеклі єлеєм милосердя насичувалися і усі вівці заблукалі в огорожу Пастиря Єдиного звідусіль сходилися, Йому ж і співати одностайно навчилися: Алилуя.

Ікос 3

Маючи палку любов до Господа, прямував єси, Петре, по водах схвильованих, як по сухому. Але хоч і потопленням був  наляканий і сумнівом підбурений, не потопився ти в безодні, бо звернув руки й очі до Спаса, кличучи Йому з глибини сердечної: Господи, врятуй мене. І в той час руку допомоги отримав ти від Христа, Спасителя нашого. Так і ми в цій юдолі земній, лихами нажахані і хвилями пристрастей зморені, дивлячись на плин твій, до тихого пристановища, що наставляє нас на добро, подячно співаємо тобі так:

Радуйся, каменю віри багатоцінний, від Каменя Наріжного обраний і затверджений;

Радуйся, храме Духа Святого, багатьма даруваннями від Нього неабияк прикрашений.

Радуйся, рибалко препростий, премудрості Божої сповнений, їй же ніхто з людей противитися не може;

Радуйся, самовидче величі Божої, більше царів і славних землі, від Господа, на всі віки прославлений.

Радуйся, хартіє одухотворена, в неї ж вогненними письменами слово Боже вписалося;

Радуйся, з Павлом апостолом світило рівночесне і незаходиме.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 4

Бурю лютих спокус підняв колись чоловіковбивця, споконвіку бажаючи Церкву Божу знищити й учнів Спасових, як пшеницю, розсіяти: але Господь молився про тебе, Петре, щоб не збідніла віра твоя. І так, Спасом просвічений і від Нього в немочах зміцнений, воістину розтрощив єси щелепи ворожі і уміло затвердив братію твою, співаючи Богові: Алилуя.

Ікос 4

Знаючи, Павле премудрий, про дивовижне обрання твоє, сповіщати ім’я Господа Ісуса народам і царям і синам Ізраїлевим, і бачачи тебе в слові, у житії, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті, як світло язичникам для порятунку їм поставлене, невірні вірою просвіщалися, вірні ж, раділи, Господа прославляючи. Тому і ми, радіємо заповідь прийнявши, і приносимо тобі гласом радості таке:

Радуйся, вірний служителю Христів, бо усю славу світу як сміття і порох прийняв і усім себе поневолив заради Христа і Євангелія;

Радуйся, добрий воїне Христів, у всю зброю Божу вбраний, що всіх язичників у слухняність Христову прихилив.

Радуйся, жертво приємна, що з Христом розпинаєшся, і Христа ради повсякчас умирати призвичаєна;

Радуйся, сівачу сльозами багатий, в’язню і сповідниче преславний, що рани Господа Ісуса Христа на тілі твоєму радісно носив.

Радуйся, славо і похвало Церкви Вселенської, що був світильником для світу, голод, спрагу, наготу, биття і наругу за Христа багаторазово перетерпів;

Радуйтеся, Павле і Петре, апостолів прикрасо, світові благовісники, Церкви утвердження.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 5

Богоотчою зіркою явився єси, Павле, коли шлях твій, пресвітлий почався від Дамаска, до самого Риму простягнувся і як колись зірка зі сходу навчила волхвів кланятися Сонцю Правди, так і ти, Богомудрий, шлях до Христа показав усім, що хочуть досягнути порятунку, взиваючи з дерзновенням до багатьох: наслідуйте мене, як і я Христа. Йому ж і співати навчив ти нас єдиними устами: Алилуя.

Ікос 5

Бачачи на горі Фавор Славу Єдинородного від Отця, одягненого Світлом, немов ризою, що бажав за нас одягтися в ризу наруги, казав єси, Петро, Ісусові, передбачаючи Славу невимовну викуплену Кров’ю Агнця Непорочного Христа: Господи, добре нам тут бути. Цього ради і ми, нащадки далекі, позбавлені чистоти світлосяйної, хоч і недостойні, мимоволі твоїм ангельським гласом призвані до спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, збереженої на Небесах, як спільники, що хочуть відкритися Славі, співаємо тобі таке:

Радуйся, блаженний, що від Присносущної Істини гідно «блаженним» наречений;

Радуйся, бісере предобрий, що від Господа при озері знайдений і світлом від Світла осяяний.

Радуйся, від Самого Спокутувача роду людського на проповідь Євангелія посланий;

Радуйся, що воістину ловцем людей став, бо ти, як і колись, благодаттю ведеш душі затьмарені в дивовижне Світло Христа Бога.

Радуйся, джерело життєдайне, що від Джерела життя вічного виливаєшся і від багатства дарунків Духа Святого стражденні душі напуваєш;

Радуйтеся, Петре і Павле, бо як Серафими шестикрилі, біля Престолу Царя Слави літаєте і до світла Таємниць Божих припадаєте.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 6

Проповідником невтомним і по смерті твоїй, Петре Богоносний, став єси, бо з неба уявного, як грім таємничий, про звання християнське повсякчас нагадуєш. Ми ж, знаючи любов твою нескінченну і молитву, що за нас безперестанно біля Престолу Божого підносиш, співаємо серцем розчуленим: Алилуя.

Ікос 6

Засяяв ти, Павле великоіменитий, знаменнями і чудесами після того як Дух Святий в Антіохії звелів тобі почати превелике служіння апостола язичників: коли, досягнувши Кіпру, волхва Еліми зір затьмарив ти і Сергія проконсула світлом істини просвітив єси. Сподоби і нас, що світла цього причастилися, прославити дивні діла твої в піснях і співах духовних і возносити тобі таке:

Радуйся, світло сердець лагідних і розумних, котрих, як годувальниця, грієш і пестуєш писаннями твоїми Богодухновенними;

Радуйся, палице покарання, що посудини неправди і лести до кінця трощиш, серця ж розбиті на непорушний Камінь Віри перетворюєш.

Радуйся, бо Христове Євангеліє в собі втілив і цього ради вище видимих вознесений і прославлений;

Радуйся, вуста медоточні, що радість велику апостолам і вірним провістили, бо відкрив тобою Господь двері спасіння всім язичникам.

Радуйся, ревнителю Божий, новий Ілля, що на його підмурках будуєш і ревністю твоєю країни далекі обходиш;

Радуйтеся, Павле і Петре, бо увесь світ між собою розділили, щоб одному з вас бути апостолом язичників, іншому ж проповідувати народу обраному.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 7

Бажаючи істину утвердити і мир в Церкві скріпити, прийшов ти, Павле, поборниче правди, у святе місто, в ньому ж на зборах святих апостолів і вірних свідчив єси укупі з Петром і Варнавою, що Дух Святий діє, там де хоче, даруючи благодать Свою однаково іудеям і еллінам обрізаним, не мертвими справами старого заповіту а вірою всіх спасаючи. І так воістину всі вірні, волю і мир отримавши, союзом любові об’єднані, подячно оспівують Богові: Алилуя.

Ікос 7

Новим Архангелом, провісником таємниці, споконвіку невідомої, обрав тебе, апостоле Петре, Господь, коли запитав учнів Своїх: за кого ви Мене приймаєте? Ти ж, від Отця Небесного просвітлений, провістив безсумнівну основу нашої віри, кажучи до Спаса: ти єси Христос, Син Бога Живого. Через це і ми, шануючи тебе, що Надію нашого порятунку відкрито сповідав, співаємо тобі так:

Радуйся, Синаю новий, що скрижаль порятунку людям ясно показав і свободу у Христі провістив;

Радуйся, першоположений від Архитектона Небесного каменю віри і сповідання, на ньому ж Церква Христова непереможно заснувалася.

Радуйся, першопоставлений воротарю входу райського, бо тобі першому обіцяв Господь дати ключі Царства Небесного;

Радуйся, суддя праведний, що маєш судити з іншими апостолами дванадцять колін Ізраїлевих.

Радуйся, бо очі і вуха твої блаженні Христа Спаса нашого, у плоті сущого на землі бачили і чули, Його ж бачити пророки палко бажали;

Радуйтеся, Петре і Павле, що маєте ноги благовістування найкращі і серця освячені, ви бо Євангелію послужили і євангельськи пожили.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 8

Дивним чудом і незрозумілим явився ти, Петре, для тих, що мудрість земну мають, як незнатного і приниженого вибрав тебе Господь, і посоромив мудреців, здолав царства, привів єси сонми затьмарених до Світла Істини, і донині, як стовп вогненний, осяюєш всіх земнородних, показуючи безсумнівний шлях у блаженну вітчизну. Цього ради, багатству благодаті в тобі дивуючись, співаємо Богові: Алилуя.

Ікос 8

Всім був єси усим, Павле, любов’ю всіх обіймаючи, словом спасіння далеких і ближніх досягаючи, вірою все перемагаючи: тому й у Филиппах, мир благовістуючи, коли і палицями битий був сильно і в темницю в оковах увергнутий, але оспівав ти там разом із Силою пісню дивовижну хвали і подяки Богові, Який і прогримів рабам Своїм землетрусом великим так, що і підмурки темничні зруйнувалися і двері відчинилися. Ми ж, бачачи тебе, премудрий, що пітьму в’язниці світлом Богопізнання осяюєш і волю у Христі в’язням подаєш, співаємо тобі так:

Радуйся, в’язню Христів, що темницю в храм перетворив і узами твоїми демонські ланцюги людям розірвав;

Радуйся, сильний, що немочі немічних поніс, не собі, але ближнім догоджати намагався.

Радуйся, пречудний, що узами і скорботами пишався, радіти з радіючими і плакати з плачучими навчив;

Радуйся, що помер для гріха, але завжди живий для Бога, тобі бо життя Христос і смерть придбання.

Радуйся, о́бразе невсипущої роботи, що минуле забуваєш, у майбутнє прагнеш і всією думкою до почесті небесного звання ідеш;

Радуйтеся, Павле і Петре, що мучеництвом Господеві послужили до самої смерті і нею, як вінцем, подвиг ваш увінчали.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 9

Всіх до Христа приводячи, возвістив єси, Павле, в Афінах тим, що вважали себе мудрими, Премудрість, що з неба сходить, щоб, знаючи суєтне, тепер пізнали Бога, невидимого їм, і осягнули Його, бо через Нього живемо і рухаємося й існуємо. Від Нього і ми, благодаттю невимовною, мудрість істини сприйнявши і серцем істинно, благість Господню, осягнувши, співаємо Йому вірою твердою, як перстом Фоми, осяжною: Алилуя.

Ікос 9

Красномовність людська замовкає, коли Господь Сил ноги рабам Своїм умиває і полотенцем обтирає. Тебе ж, Петре, страх перемагав, коли ти виголосив: не умиєш ногу мою повіки, але одразу послух переміг, коли почув єси слово, проречене  Господом: якщо не умию тобі, не матимеш частини зі мною. І тоді всім серцем виголосив ти: Господи, не тільки ноги мої, але і руки, і голову. Ми ж, знаючи тебе, що в цих спокусах, як золото у вогні, очищаєшся, і бачачи сходження твоє від смиренності до слухняності, таїнству Божого Промислу поклоняючись, оспівуємо тебе серцем смиренним так:

Радуйся, Петре, очі орлині, ними ж бачив ти Сонце Правди — Христа Бога, Іуді ноги умившого і ним же цілуванням лукавим зрадженого;

Радуйся, що навіки уневістився Христу, ти ж бо, Агнця Непорочного, як агнець, наслідуючи, до заклання твого вірності дотримався.

Радуйся, жаре невгасимий, від жертовника Небесного вогнем любові Божественної безперестанку обійнятий;

Радуйся, світильниче, що горить і світить, роди родів світлом правди осяює.

Радуйся, гроно багаторясне винограду Христового, на радість світу багатостраждального вирощене;

Радуйтеся, Петре і Павле, що в собі істинно Христа Бога образ маєте.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 10

Спасіння в Христі незвідану безодню і покаяння велику силу виявив ти в собі, Петре, коли тричі як проречено відрікся від Господа: не знаю Чоловіка цього! Коли клявся і божився ти у дворі архиєрея, але швидко, згадавши слова Ісусові, вийшов звідти, плачучи гірко. Ми ж, з умилінням бачачи пресвітлий цей образ скорботний, на науку і викриття жорстоких сердець наших дарований, співаємо Господеві, що так дивно звеличив тебе: Алилуя.

Ікос 10

Стіна і зброя непереможна був ти, Павле, проти самодержців пітьми світу цього, коли і царство їх у Коринфі, Ефесі та інших містах вселенної переміг єси, пітьму багатобожжя розганяючи і розум істини утверджуючи. Ти ж істинно виявився Божим слугою у великому терпінні, у скорботах, лихах, у скрутах, у ранах, темницях, у негараздах, трудах, у бдіннях, у пості, так, що і розум наш не зможе осягнути великої доброти твоєї і повсякчасні подвиги з постійними сльозами. Через це, бачачи море любові твоєї, насмілюємось молитись: почуй нас, убогих, що грішними устами говоримо таке:

Радуйся, благовісниче непереможний, що помер для гріха, коли в собі спочатку грішну людину перемігши, з Христом співрозіп’явся єси;

Радуйся, учителю багатоплідний і вовків хижих викривальнику, бо собою образ вірним показав ти, завжди пильнуючи і навчаючи всіх усердно: словом і життям як написано.

Радуйся, усіх збагачувачу, що, колись сам зубожівши і нічого не мавши, усе мав ти;

Радуйся, за християн полум’яний ревнителю, яких заручив Христу, як діву чисту непорочну наречену.

Радуйся, що був утробою багатохворобливою у муках народження, про чад твоїх доки приймуть образ Христа;

Радуйтеся, Павле і Петре, у Дусі єдиному об’єднані в одному місті вірність Христу кров’ю підтвердивши.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 11

Достойно є оспівувати й ублажати кайдани і страждання твої, Павле багатостраждальний, бо не тільки в терпінні великому, але і з радістю кайдани прийняв ти, проречені Агавою пророком, і Церкві Кесарійській свідчив ти таке: не тільки зв’язаним бути готовий я за ім’я Господа Ісуса. Йому ж і ми, дивному у святих Своїх, співаємо пісню: Алилуя.

Ікос 11

Світлом радості невимовної і Божественної любові осяяний був ти, Петре, коли Господь по воскресінні, раніше інших апостолів явися тобі, засмученому. Після цього ж знову явився, Владика життя, запитавши тебе тричі: Симоне Іонин, чи любиш Мене? Ти ж, вогнем Божественної любові полум’яніючи, палко відповідав: Господи, Ти знаєш як люблю Тебе. Того ради і ми, убогі духом, пом’янувши найрясніші потоки сліз і любові твоєї, що через них покликав тебе Господь на перший ступінь апостольства, благоговійно викликуємо тобі таке:

Радуйся, учителю покаяння, що сльозами гіркими висоту смиренності отримав і Воскреслим із гробу радістю невимовною на віки обдарований;

Радуйся, премудрості безодня, смиренномудрості височінь, любові полум’я, що образ життя усім вірним собою показав.

Радуйся, друже Господа Ісуса, що ярмо благовістя ревно поніс, над насліддям Божим панувати не захотів, але слухняності властям навчив;

Радуйся, апостоле Христів, що мудрість зміїну і чистоту голубину в собі сполучив і образом смерті твоєї на хресті крайню смиренномудрість показав.

Радуйся, рабе Господа вірний, що примножив даний тобі талант і в радість Господа увійшов;

Радуйтеся, Петре і Павле, серця великі, що весь світ любов’ю вмістили і всі кінці вселенної просвітили.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 12

Благодать Духа Утішителя, що вилилась на голови вірних в образі язиків вогненних, незабаром вилилась із уст твоїх, Петре, словом полум’яним, що благовістив із силою великою Христа розп’ятого не тільки загиблим вівцям дому Ізраїлевому, але і язичницькій церкві неплідній, щоб плодоносила і ця Богові нетлінну лілею чистоти і покаяння. Випроси і нам, апостоле достоблаженний, милість Господа, що творить тобою велике і дивовижне, рукою твоєю мертвих воскрешаючи і смертю твоєю на хресті мертву любов нашу розпалюючи, так безперестанно співаємо Йому: Алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи пресвітлу пам’ять твою, Павле, достойно шануємо невимовні подвиги, хвороби і діла, їх же в бдіннях, в голоді і спразі, у пості, у холоді і наготі поніс ти. Хто ж бо порахує рани, скорботи і біди твої в містах, у пустелі, у морі, лиха від розбійників, лиха від родичів, лиха від язичників і лжебратії? Хто подібний тобі? Більше всіх апостолів потрудився ти. Тому молимо: не відкинь нас, грішних, що моляться тобі, але як усім був ти всим, і нині почуй немічним гласом принесене тобі таке:

Радуйся, в’язню Христів, що з темниці світло поширив, словом і посланням в узах багато потрудився, тому воістину слово Боже розв’язане;

Радуйся недослідима пучино любові, що після братії твоєї відлученим бути від Христа щиро побажав.

Радуйся, подвижниче предивний, що подвигом добрим потрудився, багато подорожував і кров’ю твоєю Церкву прикрасив;

Радуйся, що виливаєш море чудес, коли перев’язь і ризи твої, недуги зціляють і демонів відганяють.

Радуйся, любові Божої нерозлучний причасниче, Небесне розуміючи, а не земне, тому і від плоті звільнитися і з Христом бути зажадав ти;

Радуйтеся, Павле і Петре, віри християнської насаджувачі, що водою благочестя напуваєте і до пристановища вічного вірних приводите.

Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.

Кондак 13

О, всехвальні благовісники Петре і Павле! Почуйте зітхання сердець наших, молячись за нас, бо багато може молитва праведних перед Богом: постарайтеся і нині, щоб пам’ятати нам про небесне покликання і християнську кончину життя нашого, прилучіть нас до насолоди євангельської істини, зв’яжіть узами любові Христової, щоб ми всі, відкинувши нечестя і мирські бажання, ввійшли у радість Господа нашого, співаючи Йому з Ангелами і з ликами святих: Алилуя.

(Цей кондак читається тричі, потім Ікос 1 і кондак 1)

МОЛИТВИ СВЯТИМ ПЕРВОВЕРХОВНИМ АПОСТОЛАМ ПЕТРУ І ПАВЛУ

Молитва перша

О, преславні апостоли Петре і Павле, що душі за Христа віддали і кров’ю вашою ниву Його удобрили! Почуйте чад ваших молитви і зітхання, серцем скорботним нині принесені. Бо беззаконнями затьмарені і через те лихами, як хмарами, обкладені, єлея ж доброго життя не маємо зовсім і не можемо противитися вовкам хижим, які позбавити нас спадщини Божої нахабно намагаються. О, сильні! Понесіть немочі наші, не віддаляйтеся духом від нас, щоб не позбавилися зовсім любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь усіх нас, молитов ваших ради, щоб знищив рукописання незміряних гріхів наших і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і Шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння, навіки віків. Амінь.

Молитва друга

О, святі апостоли Петре і Павле, не віддаляйтеся духом від нас, грішних рабів Божих (імена), щоб не розлучилися зовсім від любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь всіх нас молитов ваших ради, щоб винищив же рукописання безмірних гріхів наших, і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння навіки віків.

Молитва третя

О, Апостоли: Петре, віри Христової непохитна подоба, і Павле, солодкоспівна ластівка вчення Господнього! Знаємо вас, як повноводну ріку сказань словес Христових, що лине від правдивих надр Божих і всю глибину джерела істин богоодкровенних перед нами, що жадають їх, відкриває. Знаємо вас, як світила, що струмені теплоти любові божественної нам з небес проливають: догоджаємо вам, що прийняли працю і піт, щоб засіяти божественне насіння вчення: цілуємо стопи ваші, що обійшли всі кінці землі, і з трепетом гріховним зримо голови ваші, що ви смиренно схилили до пречистих стопів Господніх: одного через хресний шлях (повішенням) і другого мечем усіканням. Розчулено просимо вас, святі Апостоли, навчіть і нас у буянні гріхів схилятися перед Учителем нашим Господом, допоможіть гордості нашої голову відсікати вченням богоодкровенним: голод душевний наш нехай угамує Господь борошном, що сходить із самого неба, як Петрові: — ти ж, Павле, богонасичений Христових словес, постарайся і нас до третього неба піднести твоїми безперестанними молитвами про нас до Господа, щоб і ми там прославили з ликами ангельськими і апостольськими дивного у святих своїх Отця всіх і Господа Ісуса Христа, що Його ж послав у світ спасати і наставляти до життя вічного, і єдиносущного Їм Святого Духа. Амінь.

Молитва четверта

Святий  Апостоле Петре, каменю віри, що на Христі, наріжному камені, Церкву сповіданням утверджував! Моли, щоб і я, що мудруваннями і плотськими похотями завжди коливаюсь, на тому ж Христі, Камені живому, обраному, чесно́му, вірою утверджений завжди перетворююся любов’ю в храм духовний, у священство святе, щоб возносити жертви духовні Богові Ісусу Христу. Святий верховний Апостоле Павле, сосуде обраний Христів, благодаті і слави Божої сповнений! Моли Творця, що має владу над творінням, щоб мене, сосуд нині погублений, створив Собі сосудом на честь, освяченим і благопотрібним, на всяке благе приготованим. Амінь.