Поширюючи християнство в Антіохії і Селевкії, він запалав бажанням проповідувати його і на своїй батьківщині. У цьому прагненні він знайшов собі однодумця – апостола Павла. Таким чином, вони разом, взявши з собою Марка, племінника Варнави, проповідували Слово Боже на всьому острові. Більш того, їм вдалося навернути на нову віру римського проконсула Сергія Павла в столиці Кіпру Пафосі. Це, звичайно, зіграло вирішальну роль в ухваленні Євангельського вчення як кіпріотами, так і римської верхівкою. Під час свого перебування в Пафосі апостоли покарали юдейського чаклуна і лжепророка Еліма (Варісуса). Передбачається, що цей місіонерський похід відбувся в період 45-46 рр. Потім апостол Варнава супроводжував святого Павла в подорожі по Малій Азії. Це було дуже тривожна подорож, яка привела в замішання юдейські громади регіону, але при цьому сприяла множенню числа віруючих християн.

Пізніше Варнава, цього разу в супроводі лише Марка, здійснює другий місіонерський похід на Кіпр. Цьому передували якісь непорозуміння з Павлом, бо той не хотів брати з собою Марка, тому що під час першого походу він покинув їх і повернувся в Єрусалим. Під час цього походу він не тільки створив безліч християнських громад, а й зазнав всілякі гоніння з боку юдеїв острова. Там апостол Варнава прийняв мученицьку кончину. Запеклі юдеї підняли проти нього язичників, і ті стали закидати його камінням. Це сталося в місті Саламіна, близько 57 року н. е. Переказ свідчить, що його поховав апостол і євангеліст Марк разом з копією Євангелія від Матвія, яку Варнава завжди носив при собі. Місцезнаходження гробниці зміг визначити архієпископ Кіпрський під час правління імператора Зенона (474-491 рр.), І ця подія стала вельми знаменним для всього Православ’я.

Кинуте апостолами насіння віри пустило глибоке коріння, оскільки пізніше не виникли будь-які єретичні псевдовчення, від яких могли б серйозно постраждати щойно створені християнські громади. Навпаки, великий острів Кіпр дав Церкві безліч мучеників і святих, а також став батьківщиною багатьох чернечих спільнот.

Дімітріс Лікудіс, філолог-богослов

Переклад українською мовою «Київське Православ’я»

Пам’ять 30 липня / 12 серпня

Цей сповнений благодаті Божої апостол Христа ревно допомагав настанови небесним баченням апостолу Павлу в його місіонерських подорожах з Євангельською проповіддю в Коринфській Церкві. Апостол Павло, за високомудрим висловом Іоана Златоуста, – «уста Христа», – «обравши Силу й пішов, бувши братами доручений благодаті Божої …» (Дії. 15:40), зробив святого Силу своїм супутником, і, прийнявши освячення і благодать Святої Трійці, зрошували вони душі коринтянів з тим, щоб збирати рясні «плоди благодаті».

Сила і Юда, званий ще й Варсавою, були обрані Єрусалимськими апостолами, щоб передати разом з Павлом і Варнавою Антіохійській церкві послання, що містить рішення Апостольського собору. Промисел Божий зробив святого Силу супутником апостола Павла в другому його апостольському подорожі по Малій Азії і Македонії, замість Варнави, який, як про це ясно свідчать Діяння Апостолів, відправився з Марком на Кіпр (Дії. 15:39-40). Після ув’язнення в Філіпах (Дії. 16,19) та заснування Церков в Салоніках і Берії, апостол Павло відправився до Афін, в той час як святий Сила і Тимофій залишилися в Македонії, а через деякий час знову зустрілися з апостолом Павлом в Коринтії (Дії. 17:15, 18:5). Згідно Іполита, святий Сила був першим єпископом Коринфа.

Протопресвітер Василь Васілопулос

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»