Мої спостереження за Львовом впродовж майже шести років виробили таку думку про цей Богомспасений град. Львів дуже гостинне і толерантне місто, яке вміє стерпіти всім, навіть якщо й до нього приїжджають люди різних суспільно-політичних уподобань чи світоглядів. Але християнський Львів не терпить над собою наруги саме ось такого пошибу. Я не знаю хто цих людей спрямував до Львова з Києва (представників ЛГБТ-руху поліція з ганьбою посадила в автобуси і відправила назад до Києва). Зараз звучать різні думки, навіть і такі, що це була провокація чистої води проти міської влади. Треба було напевно показати, що Львів не такий вже й толерантний, як комусь здається і до цього всього потрібно було додати ще й інформаційного приводу, тобто на весь світ створити картинку про Львів, як небезпечне місто для т. зв. «вільних людей». Як ніколи темні сили колотили цими людьми з задатками режисури. Прикро, як що таке в Україні за сценарієм відбувається. Напевно ж ті, хто цей сценарій розробляв розуміли релігійний фактор і особливо те, що у греко-католиків та православних перший тиждень великого посту. Те, що так сталося, то так мало бути. Лідери церков Львова, в тому числі і я, застерігали паству уникнути будь-яких провокацій, оскільки знаємо до чого такі речі можуть призвести.

Більше того в Церкві є правильне розуміння таких явищ, про які тут за словом св. Іоана Золотоустого й соромно говорити, бо ще він казав в одній із проповідей так: «Висловившись благопристойно не можна зачепити й переконати слухача, а щоб сильніше вразити його, то тоді треба говорити про це явище ясніше і у всій його наготі». І я тут не збираюсь нікого переконувати… Єдине, що можна сказати, що не з цими, враженими гріхом розпусти людьми, треба боротися, а з природою самого гріха, який є протиприроднім для людини, як творіння Божого і який розрушає її тілесну та духовну сутність. Так само тільки в Бога і Церкви ми повинні просити ліків для зцілення людей від цього протиприродного гріха. Нам всім треба знати, що велику шкоду цей гріх наносить душі, руйнуючи цілісність людини.

Також цей протиприродній гріх між іншим має своє продовження, як не дивно, у гніві і, якщо таких людей ми бачимо здебільшого мирно налаштованими, то не вірте цьому. Диявольська мутація цього гріха перероджує його в прихований гнів і здавалося б мирна налаштованість і усміхненість таких людей – це лишень омана оточуючих і перш за все їх самих. Але є одна властивість душі – вона вміє каятись і повертається від темряви до світла. І тому для нас важливо побачити, як люди з протиприроднім гріхом підносяться із цього рову пристрастей, і виходячи з нього, отримують прощення. Хай з нами у ці хвилини буде Бог, Який подасть нам правильну думку та бачення таких сучасних явищ. Амінь!

Високопреосвященний Владика Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський